Головна проблема сьогоднішнього страхування – це відсутність довіри споживачів, адже на цій же довірі і будується весь бізнес. При цьому причини її відсутності досить банальні. Занадто багато людей вже обпіклися на страхуванні, одержавши замість виплат все що завгодно, крім грошей. Формальні відписки, походи в суди, нервування та безсонні ночі створюють поганий імідж не одній компанії, а всієї галузі.

            В деяких моментах винні самі ж споживачі: одні намагалися хитрувати, укладаючи страховий договір, інші спокусилися занадто низькими тарифами. Не меншими є винні і страхові компанії. Адже не рідко, вписуючи в договорі дрібним шрифтом спеціальні умови, про які не говорили споживачеві, і на які, посилаючись згодом, вони відмовляли у виплаті. Ситуація в банківській сфері теж не додала плюсів страховим компаніям, які часто йшли в одній упряжці з банками.

 

            Якщо Ви вже є  клієнтом страхової компанії, або тільки в процесі обрання, то тим більше слід мати на увазі те, що страхова діяльність регулюється Законом України «Про страхування» від 07 березня 1996 року (в редакції Закону від 04 жовтня 2001року). Даний нормативний документ регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, але далеко не досконалий та багато аспектів в ньому просто відсутні.

            Перед укладенням договору страхувальник повинен ознайомитися з Правилами (умовами) страхування, які є своєрідним «локальним» нормативним актом страховика, на підставі якого і складається договір, а також з ліцензіями страхової компанії на здійснення окремих видів страхування.

 

              Кожного дня спостерігаємо за кількістю травмованих киян на обледенілих тротуарах або від падаючих льодових бурульок.

            Відповідальність за причини такого травматизму в першу чергу несе міська влада, але в більшості випадків травмована людина не отримує жодної компенсації, оскільки самі ж кияни не вчиняють дій щодо відшкодування шкоди завданої їхньому здоров'ю. Хоча насправді отримати відшкодування за отриманні травми на слизьких вулицях не важко, варто лише дотримуватися кількох практичних порад.

Даною публікацією ми не ставимо на меті надати «суху» юридичну консультацію, яка буде важко зрозумілою для людини, яка не має юридичну освіту та практику. Наша мета зробити дану публікацію цікавою як в інформаційному, так і в практичному аспектах, в першу чергу, для позичальників (боржників банків та кредитних спілок).

 

Кредитні спори вже тривалий час складають значну частину судової практики. Значна кількість людей з тих чи інших причин має судові спори з банком, іншою фінансовою установою з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором. Зважаючи на значну кількість укладених кредитних договорів, спірні питання, проблема існування непогашеної заборгованості існує і на даний час. На жаль, дуже часто суди приймають рішення на користь кредиторів про стягнення грошових коштів з позичальників, не звертаючи при цьому уваги на обставини, які мають суттєве значення для справедливого і законного вирішення спору. Наприклад, це відсутність доказів реального надання кредиту, часто в якості доказу реального надання кредиту суди приймають реєстри, виписки і т.п., складені і підписані самим кредитором, хоча належним доказом надання коштів, в першу чергу, це мають бути фінансові (платіжні) документи, оскільки йдеться про гроші. Дуже часто банальне нез’явлення у суд відповідача (позичальника) для участі у судовому засіданні також сприяє залишенню судом поза увагою суттєвих обставин конкретного спору. Але зараз не про це. Обставин, на які суди не звертають уваги при вирішенні кредитних спорів, багато. Ми ж хочемо приділити увагу одній з них – позовна давність.

 

 Останнім часом склалася судова практика, коли у кредитних відносинах використовуються договори факторингу. В класичному вигляді, факторингові відносини - комплекс фінансових послуг, що надаються банківською установою клієнтові в обмін на поступку останнім дебіторської заборгованості (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

 

Хоча такі відносини більш притаманні підприємницькій діяльності, не пов’язаній з кредитуванням, проте такі договори часто використовуються як докази набуття колекторами прав вимоги до позичальників за кредитними договорами, укладеними останніми з банками та іншими фінансовими установами (спілками).

 

У таких випадках одним з важливих питань вважаємо питання правильного визначення моменту виникнення права вимоги у разі відступлення права вимоги за договором факторингу - набуття чи не набуття колектором права вимагати від позичальника погашення кредиту за кредитним договором, раніше укладеним позичальником з банком, кредитною спілкою. На практиці це має суттєве значення для встановлення такої обставини: чи набув в дійсності позивач (колектор) на підставі договору факторингу право вимоги до боржника (позичальника) за кредитним договором. В свою чергу, це буде мати значення для визначення: чи має позивач (колектор) в дійсності право звертатися до суду з позовом до позичальника про стягнення коштів (майна) за зобов’язаннями, що випливають з кредитного договору, згідно ст. 3 ЦПК України, від чого залежить питання задоволення чи відмова у задоволенні позову, незалежно від того, чи є заборгованість по кредитному договору.

 

  Сьогодні масове знищення зелених насаджень у столиці досягло катастрофічних обертів.

            В більшості випадків вирубка дерев у Києві відбувається з грубим порушенням законодавства. Слід зазначити, що міська влада також певним чином сприяє безконтрольному знищенню столичних дерев, оскільки не погоджує з киянами вирубки дерев на їх прибудинковій території, не забезпечує висадження нових дерев на місці вирубаних, що в свою чергу дозволяє на очищеній території встановлювати МАФи, гаражі або навіть будувати будинки.

            Якщо і далі буде продовжуватися злочинне знищення зелених насаджень і ми не зможемо змусити владу адекватно на це реагувати, то це призведе до більш серйозних проблем ніж просто забудови на місці скверів.

            На сьогодні в Україні існує багато подібних ситуацій, де особи, що довірили свої кошти недобросовісним забудовникам, не отримали своїх квартир. Це зумовлено тим, що на сьогоднішній день та станом на періоди, коли укладалися договори, за якими залучалися кошти на будівництво, не існує та не існувало законодавства, яке б надавало гарантії інвесторам на будівництво об’єктів, у які вони вклали свої кошти на отримання квартир та інших приміщень у збудованих об’єктах.

          З метою економії засобів багато громадян вимушено укладати інвестиційні договори на будівництво житлових приміщень, орієнтуючись, в першу чергу, на відносно невисокі ціни за квадратний метр житла, що будується. Але, як завжди, дешевизна тісно стикається із значними ризиками. При цьому треба відзначити, що сам забудовник не застрахований від ряду ризиків. Будівництво житлової будівлі - це тривалий процес, на протяг якого індекс інфляції, що постійно росте, приводить до подорожчання будівельних матеріалів і самої роботи. Таким чином, значне збільшення витрат на будівництво може привести до банкрутства самої будівельної організації.

          Хоча мають місце умисні шахрайські дії забудовників, в результаті чого громадяни не отримують житло та ще й втрачають кошти. Майже в кожній подібній ситуації у діях забудовників можна вгледіти ознаки шахрайських злочинних дій, передбачених ст. 190 Кримінального кодексу України.

 

            Чимало тих, хто має доступ до Інтернету, часто купують різні товари виключно у всесвітній мережі. Це й зрозуміло, через те що саме там, не виходячи з дому, кожен бажаючий може обрати й замовити достоту все — від продтоварів до найсучаснішої побутової техніки. Окрім того, в Інтернеті товари нерідко дешевші, ніж у звичайних магазинах.

Що ж таке в реальності інтернет-магазин? Ви відвідуєте сайт продавця, знаходите потрібний вам товар, потім обираєте спосіб доставки й оплати.

          ЖЕКи розпочали активну роботу по стягненню з киян боргів за житлово-комунальні послуги через суди.

          Аналіз вказаної судової практики свідчить про те, що в судових процесах поки що здебільшого перемагають ЖЕКи, оскільки кияни перебувають в дещо нерівному правовому становищі по відношенню до комунальників.

          Задля належної можливості відстояти свої порушені права у судах з ЖЕКами варто дотримуватися певних правових та практичних порад.

            Термін "рейдерство" сьогодні вживається досить часто. І хоча більшість людей не зовсім розуміють його значення, але всі точно знають, що це щось незаконне. Вказаний термін був нами запозичений з-закордону разом із переходом до ринкової економіки. Адже, в так-званих 90-их також відбувалося те саме рейдерство, але більш грубими та жорстокими методами, які набагато простіше кваліфікувалися в рамках кримінального кодексу ніж сьогоднішні способи перерозподілу власності. 

            Те, що ринкові відносини передбачають перерозподіл права власності, є аксіомою. Такий перерозподіл може відбуватися як за взаємною згодою покупця та власника активу, так і за небажання власника уступати свої права. У другому випадку перехід прав власності здійснюється у вигляді рейдерського захоплення.

            Рейдерство – це протиправний перерозподіл власності. У його основі лежать явні порушення закону, які стають можливими завдяки корупції в судах і різних органах влади: підкуп, шахрайство, використання фізичної сили. Відбувається воно в різних формах: силове захоплення, шахрайство, встановлення контролю над менеджментом, навмисне або фіктивне банкрутство, реприватизація тощо.

            Звичне для нашого ока фізичне захоплення об'єкта з використанням кількох десятків бійців у чорному – це лише складова всього рейдерського механізму. Фізичному захопленню обов'язково передує певний правовий акт: рішення суду, документи купівлі-продажу тощо. В більшості випадків такі документи отримані сумнівним шляхом або взагалі сфальсифіковані. Тому важливим елементом рейдерської атаки є елемент неочікуваності: щоб жертва не встигла розібратися з документами.

            Для рейдерів головне потрапити до адміністративної будівлі підприємства та заволодіти печаткою і оригіналами статутних документів. Тому, лише фізичний захист підприємства не забезпечить захисту від рейдерської атаки спрямованої на правову зміну власника підприємства.